АвторПопович Зореслава
З кризи в зростання
Телеграм-канал. Тут способи впорядкування внутрішнього стану. Опора, яка може бути цінною українцям, які в тилу. Спілкування. Практики і ключі. Приєднуйтеся.
АвторПопович Зореслава
До війни наснився сон
До війни наснився сон.
Хтось крикнув, що в будівлю зайшов вбивця з рушницею. Люди кинулись бігти. Біжу останньою. Чую чужі прискорені кроки.
Забігши в коридор, ховаюсь за відчинені двері. Тікати немає куди. Притишені кроки все ближче. Відхиляються ті двері.
Ну все, мій час.. Пірнаю в свою серцевину. Тут безпечно. Місце спокою і любові.
Вистрілює в голову. Болю не чую. Сповзаю по стіні. З посмішкою.
Вистрілює ще раз (так щоб точно, чого це вона усміхнена?).
Перша думка, що не хочу аби мене такою побачив мій чоловік. Друга, – синочок менший, ще ж такий маленький..
Виходжу з тіла. Об’ємне бачення. Поряд вже ті, кому вдалося втекти. Стоять, дивляться, ніби в ступорі. Чую думку однієї з дівчини “добре, що не мене”.
Вже десь близько чоловік, зараз буде боляче. Прокинулась.
Пишу, а всередині все пульсує. Наче насправді було.
Хіба можна після ТАКОГО жити як раніше? Ніколи!
Хотілось і обіймала близьких, радість невимовна, що таки ЖИВА і ще можу робити те, що вмію, можу і люблю, а забороняла собі чи відкладала. От дурненька!
Ніколи вже не жити як до війни. Жаль, це не сон… Прокидаєшся, перша думка, так же ж війна. Є цілий день, дай Бог, щоб цілий, аби намагатись прожити його максимально по серцю.
І от недавно прийшло стійке відчуття, що я тут, де маю бути.
Так, де жахіття, так, де війна. Водночас, тут сила, природи краса і є безумовна любов. Це все паралельно, одночасно. Все це близько і поруч.
На зло злу намагатись бути ефективною в тилу.
Заради тих, хто постраждав🙏, хто боронить нашу Землю💪 та для розквіту України❤️, – помічати добре та чинити по совісті.
Роботи всякої дуууже багато, закочую рукави ще вище.
Підіймаємо Червону Калину разом😉
🇺🇦Слава Україні!
АвторПопович Зореслава
Про відповідальність
В житті, як за кермом). І щоб поїзка була вдалою, приємною і своєчасною без відповідальності ніяк!
А що це?
Навик відповідати за свої вчинки, слова,і навіть думки. Так просто? А чи завжди готові ми їх аргументувати і основне, – прийняти наслідки?
А ще, відповідальність – це жити відповідно власних потреб, в ладу з собою в різних обставинах, умовах.
Давайте прояснимо для чого нам та відповідальність. Насамперед, – це про самодостатність, дорослість, зрілість, а відтак – свобідність та відчуття щастя!
Погодьтеся, людині, яка воліє краще відмовчатись, передати утвердження рішення іншому, не виконати дану обіцянку і т. д. ніби легше. Насправді ж, в такій позиції, вона є залежною, та безвольною.
Звісно безвідповідальність сягає дитинства, де і сформувалась як навик реагування. Підростаючи, вже з 8-9 років сформоване аналітичне мислення, коли дитина взмозі передбачити ймовірні наслідки вчинків, слів. Це сприятливий віковий період для власних свідомих виборів та спроможності понести за них відповідальність (н-д, в одязі, спілкувань, вибору занять, побутових справ і т. д.). Звісно тут важлива участь батьків і їх підтримка при перших промахах дитини. Та це велииика тема, самі розумієте:) І зараз не про це.
То як, хочеться бути свобідними і щасливими? Відповідальність вам в поміч!
І хороша новина в тому то, що цю якість можна в собі включити або проявити, хоч ВЖЕ. І щодня нарощувати її силу. Як?
1. Сформувати бажання і тверде рішення ВИРОСТИ і думати/діяти, тобто жити з дорослої, самодостатньої позиції.
2.Навчитись довіряти своїм почуттям, станам і приймати їх, а не гнати силою соціальних стандартів і норм. Прислухатись, проявляти уважність до себе. Важливо чути свій внутрішній стержень, єство. Це досягається спрямованістю уваги, кожного дня!
3. Усвідомити, що ти в себе одна/ин. Так, екзистенційність необхідна в регулярному нагадування собі хто я? Де я? Куди іду? І що час таки є обмеженим для нас.
Згадайте, коли так складаються обставини, що тільки від вас і вашого вибору щось вагоме залежить і нікого поруч немає… Тоді і сила з’являється на відповідальне рішення. Правда ж?)
4. Проявити сміливість. Ну як же без неї? Сумніви в прийнятті рішень, страх осуду, помилок…в більшій чи меншій інтенсивності і тривалості будуть завжди. Та пам’ятаємо “сумніваєшся не дій, дієш – не сумнівайся!”
Сміливі дії з вірою в свою спроможність і готовність прийняти наслідки, – саме те що треба! 🙂
Життя ЗА нас, і з легкістю підтримає. Важливо рішення приймати в усвідомленому стані, чуючи прагнення своєї душі!
Приємних вам пригод!
АвторПопович Зореслава
2022 :)
Вітаю з новими можливостями 2022 року. Кожен день – їх океан. І завдання наше, скористатись ними,запаливши іскорку своїх бажань…
Знаєте, кажуть – цей рік самовизначення, проявлення суті та чуття себе.
Бажаю вам БУТИ собою, на СВОЄМУ місці і зі своїми людьми!
P.S. А хто тут ще тигр, окрім мене? Пишіть в коментарях, вам сюрприз))