Архів за місяць 20/07/2022

АвторПопович Зореслава

Про відпускання у стосунках. Очима чоловіка.

Часті запити від чоловіків, дружини яких переїхали за кордон. Що вони суттєво змінюються, не хочуть повертатись до них в принципі (тут не про ймовірну небезпеку в країні) і при цьому, часто знецінюють своїх обранців. А ще – про дітей.., хтось з собою забрав і не дає спілкуватись з татом, а хтось залишив з татом і не цікавиться дітьми. Багато болю…

Звісно, є сім’ї, стосунки яких тільки зміцніли. Але вони не звертаються))

❓Так що робити чоловікам, які залишились в Україні, а жінки обривають з ними контакт?

❓Чи внутрішньо відпустити дружину, раз їй там краще? І якщо так, то як екологічно для себе?

Стосунки – завжди динаміка, бо це проекція внутрішніх станів учасників. А вони мінливі ( з обставинами, іншою зайнятістю, новими знайомствами, віком).

🏛Опорою здорових стосунків в парі є спільні цінності. Вияв взаємної поваги цих цінностей. Відчуття безпеки і від цього довіра. Пристрасть…Чи приємна звичка, що вона/він поруч.

Якщо в словесному спілкуванні є взаємна чесність і щирість, то можна про щось домовитись. Коли складно через емоційну роздьоргуваність, то ЦЯ практика в поміч.

Бо без задіяння серцевини в чоловіка у такій ситуації буде довжелезна плутанина в думках і емоційне виснаження, як мінімум.

🎯А що таке серцевина? – це вертикаль вздовж хребта, внутрішній стержень, особиста сила, і найвитонченіша індивідуальність. Вісь. Що пронизує серце. Любов.

От УВАГОЮ пірнувши сюди, вглиб себе, нащупати свою вісь. От яка вона- стійка, тонка, яким кольором відсвічує?


Крок 1.
Спробувати на ній знайти ту жінку. У собі. Так-так!

Які відчуття?

☑️Знайшли – це коли чуються яскраві відчуття, які ні з ким не сплутаєш, от це ВОНА.

І якщо вона не хоче до вас повертатись – то вартує навчитися жити і сприймати її з такої позиції. З серця. Навряд чи зможете геть відпустити. Це як себе шматок викинути. А от місце підібрати в собі де і їй і вам добре), реально.

☑️Якщо ж ви не знайшли або дуже слабкі відчуття. Стосунки були складені скоріше з позиції, бо їх мати час, або бо так прийнято в соціумі чи комусь на зло). Це просто звичка, і міцно перейнята власна роль чоловіка/сім’янина/батька. І відпускання буде легшим, коли увагою максимально часто бути на своїй осі. Клин клином.
Тобто, або знайдеться відповідне місце в серці для неї або зменшиться її важність/значущість для повсякдення.

Крок 2.
А тепер спробуйте знайти себе на її серцевинці? Прислухайтесь до відчуттів…
В голові жодної думки. Спокійно. Затишно, ніби вас легесенько обіймають, приймають, тЕпло – значить ви є в її серці.

Поексперементуйте з різними людьми. Відчуття будуть теж відрізнятися)
Це безпечно.

Така вправа допоможе:

  1. Вгамувати емоції та думки. Заспокоїтися.
  2. Рухатися в сторону прийняття такого стану справ.
  3. Як бонус – у відповідь людина, яку знаходили в серці може вас відчути. І якось себе проявити – написати/ подзвонити, прийти.

Без чуття осі – ніяк і нікуди)))

Аналогічно і в жінок. В них з ним навіть простіше.

Зовсім відпустити, так, щоб байдуже, мабуть не вийде…

Бо на осі ми всі, вище-нижче.
І можемо В СОБІ ( коли “в собі” , тобто впорядковані, а не “вийшли з себе” коли гніваємОСЬ) почути будь-яку людину. Яка поруч чи далеко, чи навіть на Небесах.

Бачити можна не тільки очима тіла, але й усім своїм єством. Справа в чутливості, та бажанні розвивати її. Бути чесним з собою.

Коли увага на СПРАВЖНЄ – відпадає все штучне.

То що, які відчуття після практики?

АвторПопович Зореслава

Як вТИХОмирити думки

Коли до болю в голові по колу, одне і теж. Особливо ввечері, перед сном.
Про

  • те страхітливе і жахливе, що відбулося зі мною чи кимось і я це побачив.
  • неясне, тривожне, що може ймовірно відбутися зі мною, близькими.
    Знов і знов…

Механізм який?


1.Такі думки вмикають емоції (лють, розпач, страх, сум…).

2. Емоції вмикають гормони в тілі. Вони активно виробляються, щоб що? Треба якусь дію? І бажано конструктивну))

3.Тіло і психіка виснажуються, втрачають сили.

А зараз їх потрібно берегти і примножувати!

Думки можуть утворювати так звані форми/конструкції, якщо надаємо їм багато вагИ (уваги).
Це спотворює сприйняття і забруднює наш внутрішній простір.

Тобто. Увага застрягає! або в деталізації минулих подіях або в тривожних фантазіях майбутнього.

А увага – це ж який інструмент!!! Де вона – там активізація, ріст. Що ж ми примножуємо?
То що робити і як повертати собі свою ж силу?

  1. Заспокоювати думки.
    Як? Свідомим скеруванням уваги в конструктив. Це і є практика. І таких практик є чимало.

Наприклад,

1а) почули, що починає тіпати, одні і ті ж крутяться думки, скачуть емоції – увагу на теперішнє, н/д на тіло – глибоко подихати і намагатись ВІДЧУТИ весь цей процес. Кілька циклів і думки вгамувались.

1б) Думки – вгорі, в голові, головний мозок ними крутить. Розум, який бореться з даністю.
А є спинний мозок. От увага на нього. Нижче, на хребет. Тут вісь, вертикальна опора і сила Волі та спокій. Подихати по ній. Вдих – з увагою від копчика до атланту. Видих з увагою від атланту до копчика. 3-12 разів.

1 в) Природа. Тут такий резервуар сили може відкритися. Тільки буть в ній, і взаємодій. Свідомо. Як?
☑️Передаю одну з практик в телеграм каналі і на свідомих прогулянках щопонеділка. Де ціль – досягти стану, коли в голові пусто, жодної думки. Одразу переходимо в природній режим наповнення, відновлення, спокою і сили.
☑️Спостерігати як хвилюється вода. Хвилі на поверхні, а на дні все плавно і спокійно. Так і нам, коли штормить, – знаходити в своїй глибині той спокій.

  1. Намагатися приучати себе приймати те, що відбувається в житті й довкола.
    ТАК Є. Ці зміни мають сенс, хоч розумом їх поки не осягнути.
    Тіло, як може так і переробляє стрес: в когось шкіра лущиться, хтось багато спить, хтось мало їсть…

3. Що мегапотрібно – бути максимально уважним до свого стану. Це наша відповідальність.
Вчитися свідомо його впорядковувати. На ходу!

Практики – це ключ. Їх так багато, от вибрати найдієвіші для себе і практикувати. По потребі. Щодня.
З ними з’являються нові сенси. І приходять сили.
Без них – плутанина і безвихідь…

Акцент робимо на сприйманні того, що тут і тепер (а не там і тоді) завдяки зору, нюху, смаку, доторку, слуху. Балуєм себе, експерементуємо😉

Мріяти можна, не зависаючи) це думка-картинка, яка надихає.

А ви боретеся з думками чи застосовуєте практики заспокоєння?