Довіряю. Різним наявним процесам.
Відпускаю. Знімаю контроль.
Розчиняюсь в просторі любові.
В тілі лишаюся знов!
Тіло у цілісності бережу.
Розчісую коси, мию. Стрижу?
Ні, просто їх чешу –
Нарощую силу свою.
Сила потрібна мені –
Любов передати у Роді.
Всім предкам вдячна своїм!
Живу і любуюсь природі.
І все ж вибираю себе!
Слухаю, чую потреби…
Що маю/немаю все рівно піде.
Боротись ні за що не треба.
Все плавно іде по-любові.
А також – де відповідальність.
І простір нагадує знову –
Життя – загадкова є даність.
І як би банально знов не звучало
Про цінність, важливість кожної миті!
Живімо життя, так ніби це свято!
Для різних чудес будьмо відкриті!
Про автора