Часті запити від чоловіків, дружини яких переїхали за кордон. Що вони суттєво змінюються, не хочуть повертатись до них в принципі (тут не про ймовірну небезпеку в країні) і при цьому, часто знецінюють своїх обранців. А ще – про дітей.., хтось з собою забрав і не дає спілкуватись з татом, а хтось залишив з татом і не цікавиться дітьми. Багато болю…
Звісно, є сім’ї, стосунки яких тільки зміцніли. Але вони не звертаються))
❓Так що робити чоловікам, які залишились в Україні, а жінки обривають з ними контакт?
❓Чи внутрішньо відпустити дружину, раз їй там краще? І якщо так, то як екологічно для себе?
Стосунки – завжди динаміка, бо це проекція внутрішніх станів учасників. А вони мінливі ( з обставинами, іншою зайнятістю, новими знайомствами, віком).
🏛Опорою здорових стосунків в парі є спільні цінності. Вияв взаємної поваги цих цінностей. Відчуття безпеки і від цього довіра. Пристрасть…Чи приємна звичка, що вона/він поруч.
Якщо в словесному спілкуванні є взаємна чесність і щирість, то можна про щось домовитись. Коли складно через емоційну роздьоргуваність, то ЦЯ практика в поміч.
Бо без задіяння серцевини в чоловіка у такій ситуації буде довжелезна плутанина в думках і емоційне виснаження, як мінімум.
🎯А що таке серцевина? – це вертикаль вздовж хребта, внутрішній стержень, особиста сила, і найвитонченіша індивідуальність. Вісь. Що пронизує серце. Любов.
От УВАГОЮ пірнувши сюди, вглиб себе, нащупати свою вісь. От яка вона- стійка, тонка, яким кольором відсвічує?
Крок 1.
Спробувати на ній знайти ту жінку. У собі. Так-так!
Які відчуття?
☑️Знайшли – це коли чуються яскраві відчуття, які ні з ким не сплутаєш, от це ВОНА.
І якщо вона не хоче до вас повертатись – то вартує навчитися жити і сприймати її з такої позиції. З серця. Навряд чи зможете геть відпустити. Це як себе шматок викинути. А от місце підібрати в собі де і їй і вам добре), реально.
☑️Якщо ж ви не знайшли або дуже слабкі відчуття. Стосунки були складені скоріше з позиції, бо їх мати час, або бо так прийнято в соціумі чи комусь на зло). Це просто звичка, і міцно перейнята власна роль чоловіка/сім’янина/батька. І відпускання буде легшим, коли увагою максимально часто бути на своїй осі. Клин клином.
Тобто, або знайдеться відповідне місце в серці для неї або зменшиться її важність/значущість для повсякдення.
Крок 2.
А тепер спробуйте знайти себе на її серцевинці? Прислухайтесь до відчуттів…
В голові жодної думки. Спокійно. Затишно, ніби вас легесенько обіймають, приймають, тЕпло – значить ви є в її серці.
Поексперементуйте з різними людьми. Відчуття будуть теж відрізнятися)
Це безпечно.
Така вправа допоможе:
- Вгамувати емоції та думки. Заспокоїтися.
- Рухатися в сторону прийняття такого стану справ.
- Як бонус – у відповідь людина, яку знаходили в серці може вас відчути. І якось себе проявити – написати/ подзвонити, прийти.
Без чуття осі – ніяк і нікуди)))
Аналогічно і в жінок. В них з ним навіть простіше.
Зовсім відпустити, так, щоб байдуже, мабуть не вийде…
Бо на осі ми всі, вище-нижче.
І можемо В СОБІ ( коли “в собі” , тобто впорядковані, а не “вийшли з себе” коли гніваємОСЬ) почути будь-яку людину. Яка поруч чи далеко, чи навіть на Небесах.
Бачити можна не тільки очима тіла, але й усім своїм єством. Справа в чутливості, та бажанні розвивати її. Бути чесним з собою.
Коли увага на СПРАВЖНЄ – відпадає все штучне.
То що, які відчуття після практики?