Як вТИХОмирити думки

Коли до болю в голові по колу, одне і теж. Особливо ввечері, перед сном.
Про

• те страхітливе і жахливе, що відбулося зі мною чи кимось і я це побачив.
• неясне, тривожне, що може ймовірно відбутися зі мною, близькими.
  Знов і знов…

Механізм який?

1.Такі думки вмикають емоції (лють, розпач, страх, сум…).

2. Емоції вмикають гормони в тілі. Вони активно виробляються, щоб що? Треба якусь дію? І бажано конструктивну))

3.Тіло і психіка виснажуються, втрачають сили.

А зараз їх потрібно берегти і примножувати!

Думки можуть утворювати так звані форми/конструкції, якщо надаємо їм багато вагИ (уваги).
Це спотворює сприйняття і забруднює наш внутрішній простір.

Тобто. Увага застрягає! або в деталізації минулих подіях або в тривожних фантазіях майбутнього.

А увага – це ж який інструмент!!! Де вона – там активізація, ріст. Що ж ми примножуємо?
То що робити і як повертати собі свою ж силу?

1. Заспокоювати думки.
   Як? Свідомим скеруванням уваги в конструктив. Це і є практика. І таких практик є чимало.

Наприклад,

1а) почули, що починає тіпати, одні і ті ж крутяться думки, скачуть емоції – увагу на теперішнє, н/д на тіло – глибоко подихати і намагатись ВІДЧУТИ весь цей процес. Кілька циклів і думки вгамувались.

1б) Думки – вгорі, в голові, головний мозок ними крутить. Розум, який бореться з даністю.
А є спинний мозок. От увага на нього. Нижче, на хребет. Тут вісь, вертикальна опора і сила Волі та спокій. Подихати по ній. Вдих – з увагою від копчика до атланту. Видих з увагою від атланту до копчика. 3-12 разів.

1 в) Природа. Тут такий резервуар сили може відкритися. Тільки буть в ній, і взаємодій. Свідомо. Як?
☑️Передаю одну з практик в телеграм каналі і на свідомих прогулянках щопонеділка. Де ціль – досягти стану, коли в голові пусто, жодної думки. Одразу переходимо в природній режим наповнення, відновлення, спокою і сили.
☑️Спостерігати як хвилюється вода. Хвилі на поверхні, а на дні все плавно і спокійно. Так і нам, коли штормить, – знаходити в своїй глибині той спокій.

2. Намагатися приучати себе приймати те, що відбувається в житті й довкола.
   ТАК Є. Ці зміни мають сенс, хоч розумом їх поки не осягнути.
   Тіло, як може так і переробляє стрес: в когось шкіра лущиться, хтось багато спить, хтось мало їсть…

3. Що мегапотрібно – бути максимально уважним до свого стану. Це наша відповідальність.
Вчитися свідомо його впорядковувати. На ходу!

Практики – це ключ. Їх так багато, от вибрати найдієвіші для себе і практикувати. По потребі. Щодня.
З ними з’являються нові сенси. І приходять сили.
Без них – плутанина і безвихідь…

Акцент робимо на сприйманні того, що тут і тепер (а не там і тоді) завдяки зору, нюху, смаку, доторку, слуху. Балуєм себе, експерементуємо?

Мріяти можна, не зависаючи) це думка-картинка, яка надихає.

А ви боретеся з думками чи застосовуєте практики заспокоєння?