Від заборон до дозволу

АвторПопович Зореслава

Від заборон до дозволу

Як собі дозволити бажане?

Як дозволяти собі бути собою ?

Як врешті дозволити собі почувати радість та щастя ?

Як часто, несвідомо, ми не дозволяємо тобто забороняємо собі діяти так, як цього прагнемо?

До-з-воли-ти – “зроби те, що йде з твоєї волі”.

Заборона звучить як “забор, загорожа”.

З народження, значущі дорослі як вміли і могли піклувались та любили нас. Саме внаслідок взаємодії з ними (батьками, близькими родичами, першими вчителями) формується наше внутрішнє ставлення і базові переконання в сприйнятті себе та світу. Так, здебільшого невербально, закладаються як ефективні сценарії так і фіксовані ідеї, негативні концепції, заборони. Ми зараз несвідомо ними керуємося і часто гальмуємо в сприятливих ситуаціях. Оскільки теперішній ситуативний вибір базується на раніше сформованих установках.

Серед основних заборон виділяються такі:

  1. Не живи, не існуй.
  2. Не будь собою.
  3. Не будь дитиною.
  4. Не дорослішай.
  5. Не досягни цього.
  6. Не можна.
  7. Не висовуйся.
  8. Не будь здоровим.
  9. Не відчувай.

Що робити, якщо ви прагнете щось і не можете собі дозволити? Бо несвідомо керуєтесь забороною, наприклад, “не висовуйся”. Оскільки, тоді, в дитинстві, над вами могли посміятись чи присоромити. І ви зробили висновок, що краще бути непомітним і сидіти тихо, аби уникнути душевного болю.

Або, припустимо, ви так намагалися бути слухняними, радувати батьків, що звикли притворятися, бути зручними. Ви більше слухали їх ніж себе. Не дивно, що прийде момент, коли самих себе незнаємо, дозволяємо собою керувати партнерам, колегам і продовжуємо всім догоджати, залежимо від думки інших. Бо тоді перестали прислухатись і чути свої потреби. А радість і щастя тут де?

Якщо ж дозволяєте собі і відчуваєте дискоморт та “гризетеСя” сумлінням та виною?

Як реально дозволити собі?

  1. Чесність. Щирість. З собою та стосовно інших. Це здібність прямо заявляти про свої почуття, потреби, наміри ( я відчуваю, мені потрібно, я хочу…). Це первинна точка відліку в будь-яких змінах чи трансформаціях.
  2. Прийняття. Це здібність давати право на існування свого життєвого досвіду, конфліктам, своїм бажанням (ти можеш\я можу бути таким, яким є). Прийняття не значить розуміння. І це не значить відчути поразку. А є проявом об’єктивності та цілісного бачення.
  3. Вектор руху. Що саме я хочу по-іншому. Як? Що дасть реалізація мого дозволу? Що я отримаю? Як буду себе почувати, коли станеться бажане?
  4. Констатація свого дозволу. Усвідомлений вибір. Це внутрішня команда, зрезонована робота думки, емоцій, відчуттів в тілі. Ми здатні на більше ніж привикли вважати. Своє життя, свою реальність можемо творити свідомо і радісно, якщо це не несе шкоди оточенню. Тут наша воля. Воля є духом. ” Я маю право…, я дозволяю собі…”!
  5. Починаємо дозволяти собі щось простеньке: самотужки пройтись, скуштувати смаколик, придбати собі те, що хочеться, з’їздити куди хочеться. Тут задача – відчути ту радість і драйв від маленьких свідомих рішень та дій. Й переносити в реалізацію на більш масштабні бажання, які йдуть від серця і душі.

Тож, свідомо забираємо загорожі та проявляємо свою волю. Силу та індивідуальність! Тут творчість та свобода. І відчуття щастя!

Якщо виникають труднощі, звертайтесь – разом ефективніше!

Поділіться і вподобайте запис!
error

Про автора

Попович Зореслава administrator

Напишіть відгук