Якщо нам не байдуже сьогодення та життя в ближчому і дальньому майбутньому, то нас емоційно зачіпає біль людей, тварин, планети загалом. При цьому в кожного з нас часто є свої малі чи великі болі ( душевні чи фізичні ).
Ми приходимо до усвідомлення залежності одне від одного і тих процесів, що відбуваються в сім’ї, Україні, нашій планеті.
За шкалою емоційних тонів, будь-яку біль дуже важко терпіти і часто автоматично ми спускаємося в емоцію гніву.
Можемо швидко “спалахувати”, роздратовуватися, лютувати. Хто як може втікає від болю: в звинувачення, жалість, різні захворювання, алкоголь…
Перевірено, якщо шукатимемо вихід здебільшого логікою і розумом – ще більше заплутаємося і опустошимося.
Якщо ж реагувати надто емоційно на все, з чим стикаємося – руйнуємо свою психіку. Наша душа потребує гігієни, як і тіло. А також відпочинку, щоб ефективно працювати.
Основний вектор пошуку стану спокою та радості в теперішніх умовах життя проходить в площині духу та духовності.
Для когось духовність – це абстрактне поняття, для когось асоціюється лише з релігійністю. Інших тема духовності дратує. Багато з нас її знецінюють чи недооцінюють. Звісно, є люди, які для себе пізнають і розкривають цю тему!
Що значить жити з позиції духа?
Це реально? Це безпечно? Це взагалі нормально?
Свій шлях до себе самої і до своєї сили ( а це найперше духовна сила), свого відчуття щастя кожна людина проходить по-різному і по-своєму.
Що це значить для мене?
З дитинства мала цікавість до всього непроявлленого, того, що всім рухає. Психологія та психотерапія частково пролила світло в багатьох моїх питаннях в період навчання та практики. Більшою ясністю я завдячую своїм наставникам та власній настирливості у пошуках пізнати глибинну суть.
Так-от, чим душа (емоційне реагування) відрізняється від духу?
Дух від слова “дих”. Народжуючись, людина вдихає, тобто в неї входить Дух. Це те вічне і світле, що є в кожного. Та має особливу індивідуальність в людині. І концентровано проходить вертикально по тілу. Наче вісь або струна, серцевина.
Жити в Дусі означає увагою (інструментом душі) зосереджуватися на своїй осі, яка напряму веде до першоджерела. Це значить бути в собі. І з такої позиції намагатись усвідомлено жити, що і являється духовністю.
Наше завдання: пам’ятати що вісь є всередині нас і намагатись її відчувати, особливо в незрозумілих, кризових та стресових ситуаціях.
Як відчути свій Дух?
Прямо зараз попрактикуємо! Звернемо увагу на свій весь хребет. Це і є наша вісь фізіологічно. І десь в ньому нащупайте увагою тонесеньку натягнуту струночку. Подихаємо по ній 12 циклів, де вдих/видих – один цикл!!!
Що змінилося у вашому фізично-емоційному стані?
Як правило, з’являється наповненість в грудях, яка опускається вниз, до стоп ніг. Це наповнення повертає відчуття тут і тепер та припиняє будь-які думки, вгамовує емоції й відчувається загалом стійкість та заспокоєння.
Що ще дає ця практика повернення до себе?
- Спостерігаючи за зовнішніми неприємностями, лихом, горем, чиїмось болем, будучи в дусі, ми емоційно не втягуємось в ситуацію і не додаємо сил тому лиху, горю, оскільки коли втягнуті – не можемо нічим допомогти, бо самі потребуємо допомоги. Залишаємося емоційно нейтральними. І можемо при потребі надати об’єктивну допомогу.
- Зберігаємо власну силу, бо обходимо зайве думання і надумування, яке включає наші емоції (страху, вини чи гніву).
- Укріплюємо свій зв’язок з нашим Духом- опікуном та Творцем! А це важливо для виконання нашого призначення в житті.
- Тільки в стані спокою ми можемо визначати пріоритети та приймати адекватні рішення. Бути гнучкими і жити у потоці. А також – радіти і дозволяти відчувати та проявляти радість іншим людям.
Це тільки один маленький та ефективний спосіб розкриття своєї сили.
Шляхів, практик, способів додати прийняття, любові і радості в своє життя є безліч, важливо знайти свій.
✍️Поділіться в коментарях, чим цінним виявилася це знання і як вдалося вам відчути свою серцевинку.